Кривопедия - Криворожская энциклопедия

Есть у каждого свой город дорогой. Ирина Эндрексон

Есть у каждого свой город дорогой,

Где однажды появился ты на свет,

Он - столица или очень небольшой,

В этом разницы особой вовсе нет.

Он, конечно, стал другим за много лет,

И на месте пустыря здесь банк стоит...

Лишь остался неизменным старый центр,

Старый парк листвою жёлтою шумит.

Здесь склоняются деревья над водой,

И старик гуляет с внуком, как тогда...

Только мостик над рекою чуть другой,

Впрочем, это всё, конечно, ерунда.

И пускай людские жизни коротки -

У любви к родному краю нет конца!

Здесь слилися воедино две реки,

Здесь сливаются и судьбы, и сердца.

И пускай пройдешь ты тысячи дорог,

Но вернёшься в этот город, наконец,

И тебя в объятья примет Кривой Рог,

И утешат Саксагань, и Ингулец.

И поймёшь, что возвратился ты домой,

Сгинут в прошлое обиды и враги!

Где б ни был, я прошу тебя, друг мой:

Это место в своем сердце береги.

И, запутавшись в проблемах и делах,

Не сворачивай с пути, пусть он и крут!

Не забудь, что есть на свете старый парк,

Есть то место, где тебя две речки ждут.

Источник информации: СТИХОЧЕЛЛЕНДЖ «Барды Руданы-2020» – сборник стихов и песен криворожских авторов-исполнителей. Издатель ФЛП Чернявский Д.А., Кривой Рог: 2020. – 44 с.

Саксаганський найрідніший. Надежда Турчанинова

Саксаганський найрідніший -

Це найкращий мій район,

Бо для мене – наймиліший -

Мого серця – чемпіон!

Зелень грає, наче море.

Пахне мята і чебрець,

А відвали, наче гори

Обіймає Інгулець!

Шахт копри стоять величні

І горять, як маяки,

А над ними в небі вічнім

В світ пливуть мої хмарки.

Є будинок в нас «Мистецький»,

Де збирається народ.

Хтось співає дуже хвацько.

Хтось заводить хоровод.

Раді ми сюди ходити.

ТАП концерти тут дає.

Тут «Експромт» пісні співає,-

Кожен тут знайшов своє.

По книжки йдемо до Ганни..

По мистецтво до Мігуші.

І вони нам завжди раді.

Ну, а ми їм вдячні дуже.

На майдані - син народу

Нас вітає - Володимир.

Захищає він духовність.

До спасіння зве і миру.

Місто сталі й руди, Кривий Ріг. Сергей Танасов

Коли жовте з багрянцем до ніг

Листя тихо кружляє в саду –

Я роблю все, щоб наш Кривий Ріг

Набирав свою твердо ходу.

Славне місто, кохання моє.

Розстелив ти чимало доріг.

Тим щасливий, що в світі ти є –

Робітник і школяр, Кривий Ріг!

Я кохання до тебе зберіг

В час, коли лютувала зима,

Ти - мій ангел, ти - мій оберіг,

В світі кращого, знаю, нема.

Коли миють асфальти дощі

І квітують сади по весні,

Твої бачу дерева й кущі

Кожен день, і у кожному сні.

Коли липень, і сонце вгорі,

Коли жовкне трава без води –

До землі я вклоняюсь зорі,

Щоб мене прямувала сюди.

Тут, я вперше здолав свій поріг,

Щоб дізнатись, де сіль, а де мед.

Місто сталі й руди, Кривий Ріг,

Ти, як завжди, крокуєш вперед.

Коли жовте з багрянцем до ніг

Осінь листя вкладає в саду –

Я молюся, щоб жив Кривий Ріг,

Набираючи твердо ходу.

Славне місто, кохання моє

Тим щасливий, що в світі ти є!

Вокзал. Леонид Талалайченко

Кривбас наш починається з вокзалу,

Де потяги приходять і відходять.

Людей на ньому тут бува чимало.

Вони і радість, і журбу знаходять.

Він головний, він завжди у пригоді.

І перекличка тут гудків, і гучномовців.

Відправка й зустріч в будь-яку погоду:

Від зірки ранньої і до заходу сонця.

Як вулик він живе своїм життям,

Мандрують з нього люди по країні.

Завжди дарує щемні почуття,

По-криворізькі зустріча гостинно.

Де б я роками в світі не кружляв,

Через вокзал я повертаюся додому.

Він, наче друг, чекає й зустріча

На рідному пероні головному.

Страницы

Есть у каждого свой город дорогой. Ирина Эндрексон

Саксаганський найрідніший. Надежда Турчанинова

Місто сталі й руди, Кривий Ріг. Сергей Танасов

Вокзал. Леонид Талалайченко