Вокзал. Леонид
Талалайченко
Кривбас наш
починається з вокзалу,
Де потяги приходять і
відходять.
Людей на ньому тут
бува чимало.
Вони і радість, і
журбу знаходять.
Він головний, він
завжди у пригоді.
І перекличка тут
гудків, і гучномовців.
Відправка й зустріч в
будь-яку погоду:
Від зірки ранньої і
до заходу сонця.
Як вулик він живе
своїм життям,
Мандрують з нього
люди по країні.
Завжди дарує щемні
почуття,
По-криворізькі
зустріча гостинно.
Де б я роками в світі
не кружляв,
Через вокзал я
повертаюся додому.
Він, наче друг, чекає
й зустріча
На рідному пероні
головному.
